Адреса   Львівський національний університет ім. І. Франка,         79602 м. Львів, вул. Січових стрільців, 14                  Емейл приймальної комісії: pkunivlv@franko.lviv.ua                 Документи для вступу приймаються за адресою: 79602 м. Львів, вул. Січових стрільців, 14, телефони 239-43-30, 272-20-68

Про університет

Історична довідка
 
 

Історія створення Львівського університету бере  свій початок у ХVІІ ст., але вона має і цікаву передісторію, що сягає  корінням у глибину віків.

У ХVІ—ХVІІ ст. центрами культурного життя на українських землях були церковні братства. Користуючись  підтримкою міщан та духовенства, вони сприяли поширенню ідей гуманізму, розвитку науки і шкільництва.   Найдавнішим в Україні було Успенське ставропігійське братство у Львові, яке стало визначним   українським культурним центром. З 1586 р. у Львові діяла братська школа, яка була середнім   навчальним закладом. Тут вивчались церковно-слов'янська, грецька, латинська і польська мови,   математика, граматика, риторика, астрономія, філософія та інші дисципліни. Члени Львівського   братства планували навіть перетворити свій “гімнасіон” (так вони називали цю школу) у вищий   навчальний заклад. У Львівській братській школі працювали і здобули освіту визначні діячі української   культури кінця ХVІ—першої половини ХVІІ ст.: Лаврентій Зизаній (Кукіль) і його брат Степан,   Кирило Ставровецький, Іван Борецький та ін.

До середини ХVІІ ст. в Україні не було жодного вищого навчального закладу. Шляхетська Польща   чинила опір створенню тут вищої школи, яка могла б стати небезпечним політичним і культурним центром.   Українська молодь змушена була здобувати вищу освіту в стінах Краківського й інших європейських   університетів.

Згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд   обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи-академії: одну в Києві, а другу там, де   знайдеться для неї відповідне місце. Академіям було обіцяно ті самі права університету, якими   користувався Краківський університет. Впливові кола Речі Посполитої не виключали й того, що під   тиском певних політичних обставин в Україні могли утворитися власні національні університети.  Тоді ж єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій   осередок у Львові. Єзуїти з'явились у Львові ще наприкінці ХVІ ст., а в 1608 р. відкрили тут свою   середню школу-колегію. До середини ХVІІ ст. ця колегія занепала, але все ж була врятована   єзуїтами від загибелі, оскільки користувалась покровительством і підтримкою польських магнатів.   Єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому   постійно домагались перетворення своєї колегії в академію. Після неодноразових клопотань король   Ян ІІ Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові “гідність   академії і титул університету” з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін,   присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. Однак відразу ж після   підписання диплому створення академії зустріло рішучу опозицію Краківського університету та   окремих впливових осіб держави, що його підтримували. Незважаючи на перешкоди, у Львівському   університеті навчання велося за зразком інших європейських академій. А згодом польський король   Август ІІІ у 1758 р. затвердив диплом від 20 січня 1661 р., виданий Яном ІІ Казимиром. Від часу заснування   і до 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем єзуїтського ордену і   підпоряд-ковувався генералові єзуїтів у Римі. На чолі університету стояв ректор. Приміщення університету   було поблизу Краківської вулиці в центрі Львова. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення,   мав свою бібліотеку, найбільшу у Львові друкарню.

Університет складався з двох відділів (факультетів) — філософського і богословського   (теологічного). Роль середнього навчального закладу при Львівському університеті відігравала колегія,   яка була підготовчим етапом для бажаючих продовжувати навчання.

Історичні джерела засвідчують, що у 1667 р. на філософському і теологічному відділах навчалось   близько 500 студентів, а навчальний процес забезпечували вісім викладачів. У середині ХVІІІ ст. кількість   студентів збільшилося до 700 осіб, викладачів — до 15-17. Поляки становили 75% студентів, решту були   українці та представники інших етнічних груп.

У середині і другій половині ХVІІІ ст. у зв'язку з розвитком наукових знань, зокрема природничих наук,   сталися зміни у навчальному процесі університету. У 1744 р. було відкрито кафедру математики, яку   очолив Ф.Гродзіцький — автор підручника з архітектури і математики, створено математично-фізичний   кабінет, відкрито університетську астрономічну обсерваторію. Почали викладати польську, французьку,   німецьку мови, географію та історію, як окремі предмети. Тут працювали відомі вчені: історик К.Несєцький,   математики Ф.Гродзіцький і Т.Секержинський, письменник Г.Піра-мович, громадський діяч, поет,   письменник і філософ І.Красіцький. Випускниками університету були такі відомі люди, як І.Гізель,   М.Слотвинський, Я.Богомоловський та багато інших.

Після розпуску у 1773 р. ордену єзуїтів було закрито і Львівський університет. Однак незабаром ряд   підрозділів єзуїтської академії стали підвалинами Йосифінського університету у Львові.

У 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської імперії. З метою централізації і германізації багато  національної держави уряд імператора Йосифа ІІ велику увагу приділяв освіті, в тому числі вищій. У Львові   передбачалось створити університет. Заміщення викладацьких посад на кафедрах мало відбуватися   шляхом конкурсу, з допущенням кандидатів без урахування віровизнань та національної належності.

У період між 1805 і 1817 роками у Львові на базі університету діяв ліцей. Це було пов'язано з   реформою вищої освіти в Австрійській державі. Аналіз свідчить, що більшість дисциплін і надалі   викладали в університетському обсязі, функціонували ті ж факультети.

Вищим органом управління університетом був сенат (консисторія). До його складу входили ректор,   декани та сеньйори (найстарші за віком і стажем професори). Сенат вирішував найважливіші питання,   які стосувались загального керівництва університетом. Всі інші справи вирішували декани, що одночасно   були директорами факультетів. Слід зазначити, що університет мав певну автономію.

У 1787 р. при теологічному факультеті функціонував studium Ruthenum — українські (“руські”)   курси з дворічним навчанням українською мовою. Вони діяли до 1806 р. Зі Львівським університетом   перших десятиліть ХІХ ст. пов”язані імена видатних діячів українського національного відродження:   Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького, Юрія Венеліна (Гуци).

Першим професором хімії і ботаніки у Львівському університеті був Бурхардт Зацберт Шіверек   (1742—1807). Основні заслуги Б.Шіверека — дослідження мінеральних вод Передкарпаття та заснування   ботанічного саду.

Одним з перших фахових математиків в університеті був Франц Кродеш (1761—1831), який написав   підручник з математики. Посібник “Елементи чистої механіки” приніс славу видатному австрійському   математику Леопольду Шульцу фон Страшніцькому (1803-1852), що викладав в університеті у  1834—1838 рр. “Натуральну історію”, тобто природознавство викладав в університеті проф. Бальтазар   Гаке (1740—1815). Він став піонером в галузі геологічної науки в Галичині.

У сфері філософії в зазначений період на найбільшу увагу заслуговує Петро Лодій (1764—1829).   Його перу належать підручники “Метафізика” та “Логічні настанови”. Низку праць з філософії написав   також чех Ігнац Ян Гануш (1812—1869). Першим професор історії в університеті став Людвік Едвард   Ценмарк (1753—1814). Він був також спеціалістом у галузі допоміжних історичних дисциплін і видав з цієї   проблематики посібник. Першим професором допоміжних історичних дисциплін став Готфрід   Уліх (1743—1794), який заснував у Львові читальню, написав підручник з дипломатії і нумізматики,   був автором цілої низки праць з історії. Дуже популярним серед студентської молоді був професор   загальної історії та історії Австрії Йосиф Маус (1778—1856).

Класичну філологію у відновленому в 1784 р. університеті викладав Віктор Вацлав Ган (1763—1816),   який крім проблем мовознавства цікавився і проблемами естетики, видав двотомну збірку власних віршів,   написав кілька робіт з історії літератури. Серед мовознавців на увагу заслуговують також професори Ігнат   Поллак (1785—1825) та проф. Леопольд Умляух (1757—дата смерті невідома).

20—30-х роках ХІХ ст. пожвавилися дослідження в галузі краєзнавства та гуманітарних наук.   Вихованець університету І.Могильницький підготував першу в Галичині граматику української мови,   видану у 1829 р. Її передмова “Відомість о руськім язиці” містила стислий огляд історії України, визначала   українську мову як самостійну серед східнослов'янських мов. Професор Львівського університету   І.Лаврівський уклав шеститомний українсько-польсько-німецький словник, переклав польською мовою   “Повість временних літ”. Значний внесок у вивчення історії рідного краю зробив проф. М.Гриневецький.   Він збирав першодруки та інші пам'ятки старовини.

Юридична наука того часу у Львівському університеті опиралась на так звану історичну школу   права. Видатним спеціалістом у галузі цивільного права був проф. Йосиф Вінівартер, який у Львові   працював з 1806 по 1827 рік і видав кілька наукових праць.

Майже до кінця ХІХ ст. в університеті діяло три факультети: юридичний, філософський і теологічний.   Юридичний факультет був провідним в університеті, як за кількістю студентів та викладачів, так і за   державними пріоритетами. У листопаді 1891 р., після тривалих зволікань, австрійський імператор Франц   Йосиф І видав розпорядження про відкриття медичного факультету, що й відбулося урочисто   9 вересня 1894 р.

Кожен із чотирьох факультетів керувався колегіальним органом — радою професорів факультету,   або колегією, до якої входили декан, продекан, всі професори і два виборні представники від доцентів.

Кафедр у сучасному розумінні цього слова, не було, поняття кафедра пов'язувалося з особою   професора, що читав певний курс лекцій. Проте в університеті діяли наукові заклади, або інакше інститути,  які приблизно відповідають сучасному поняттю про кафедру чи кабінет. В інститутах відбувалися   практичні та семінарські заняття, вони мали постійні приміщення, обладнання, бібліотеки та   обслуговуючий персонал. У вересні 1894 р. було утворено університетський архів, йому передано   всі справи і книги, видані до 1848 р.

Протягом другої половини ХІХ ст. тривала боротьба за право відвідування університетських студій   жінками. У 1897 р. жінкам було дозволено навчатися на філософському факультеті, а в 1900 р. —   на медичному факультеті та відділі фармацевтики. Жінки неодноразово вимагали дозволити їм навчатися   на юридичному факультеті, але уряд не йшов їм назустріч.

Навчання в університеті для переважної частини студентів було платним.   Зовсім не платили за навчання студенти теологічного факультету. На світських факультетах такими   пільгами користувалася лише частина студентів (студенти, які подавали свідоцтво про бідність і успішно   складали семестрові колоквіуми). Крім плати за навчання, студенти сплачували таксу за імматрикуляцію   (урочисте прийняття в студенти), платили за іспити, колоквіуми, семінарські заняття, за право   користування бібліотекою тощо.

Були і студентські стипендії. Стипендійний фонд складався в основному з пожертвувань приватних   осіб. Найбільш відомими були стипендійні фонди імені Кароля Людвіка, Ю.Словацького, Цалевича,  Гаєцького та ін. Студенти мали гуртожитки, проте кількість місць у них була обмеженою.

У 70-х роках ХІХ ст. на філософському факультеті Львівського університету навчався Іван Франко   — всесвітньовідомий український мислитель, письменник, вчений, перекладач, політичний та   громадський діяч, один з геніїв України, що увійшов в історію культури як “титан праці”.

Студентські роки у нашому навчальному закладі у другій половині ХІХ—на початку ХХ ст.   провели такі в майбутньому відомі вчені, письменники, громадські діячі, як М.Павлик, О.Терлецький,   В.Навроцький, О.Маковей, Ю.Пузина та ін.

Наукове життя Львівського університету другої  половини ХІХ— початку ХХ ст. зазнало чималих змін. Запроваджувалось  викладання нових дисциплін, створювались нові кабінети, лабораторії  тощо. Викладачі університету написали підручники та навчальні  посібники, виконували цінні наукові дослідження, переважно з  природознавства.

Геологічні науки були введені у перелік обов'язкових предметів на філософському факультеті у   1851 р. В 1852 р. було відкрито мінералогічний музей, у 1864 р. засновано кафедру мінералогії. Її очолював   до 1868 р. засновник сучасної петрографії, автор “Підручника петрографії” Фердинанд Ціркель   (1838—1912).

На початку 80-х років ХІХ ст. в університеті було створено кафедру географії, яку очолив   проф. Антоній Реман (1840—1917), відомий працями з фізичної географії Карпат. Значний вклад у розвиток   географічних наук зробили Євгеніуш Ромер (1871—1954), український географ С.Л.Рудницький (1877—1937).

Першим докторантом Антонія Ремана був українець Григорій Величко (захистив докторську дисертацію у 1889 р.)

У 1852 р. на базі кафедри натуральної історії було створено дві кафедри — зоології та ботаніки.   Розвиток зоології в університеті пов'язаний головним чином з іменами видатного вченого Бенедикта Дибовського (1833—1930) —   автора понад 350 наукових праць, проф. Юзефа Нусбаум-Гіляровича (1859—1917) — засновника польської школи еволюціоністів.

Юридична наука в другій половині ХІХ ст. перейшла від вузького практицизму до поглибленого   вивчення історико-правових і філософських дисциплін. З 1862 р. починають працювати такі дві   кафедри з українською мовою викладання: цивільного права, кримінального права і процесу.   Славу Львівському університету принесли вчені-юристи Тадеуш Пілят, Ернст Тіль,   Олександр Огоновський, Маврикій Алергант, Олександр Долівський, Марцелій Хлямтач, Станіслав Шаховський,   Пшемислав Домбковський, Юліан Макаревич, Станіслав Дністрянський та ін.

Українську філологію викладають в університеті з 1848 р., коли кафедру   “Руської філології” очолив Яків Головацький (1814—1888), автор праць “Граматика руського языка” та   “Народные песни Галицкой и Угорской Руси”. У 1849 р. Я.Головацького було призначено ректором університету.   Продовжили справу Я.Головацького Омелян Огоновський, найбільшим досягненням якого була шеститомна   “Історія літератури руської”, О.М.Колесса, Кирило Студинський, Іларіон Свєнціцький.

Історія полоністики в університеті пов'язана з іменами професорів Антонія Малецького (1821—1913),   Романа Пілята (1846—1906), Вільгельма Брухнальського (1859—1938), Костянтина Войцеховського (1872—1924),   Броніслава Губриновича (1870—1933), Ю.Калленбаха, Ю.Кляйнера, В.Гана та ін.

Великі традиції мала у Львівському університеті класична філологія. На цій кафедрі до 1918 р.   працювали такі видатні вчені зі світовим ім'ям, як Людвік Цвіклінський (1852—1942), Броніслав Кручкевич (1849—1919)   та Станіслав Вітковський (1866—1950). Завдяки їм Львів став визначним видавничим центром у галузі класичної філології.   Лекції з романської філології почали читати з 1918 р.

Географічна наука розвивалась під керівництвом відомого вченого Є.Ромера. В галузі економічної географії працював А.Ціргофер.

Дослідження з біології очолював проф. Я.Гіршль  (1883—1951). Крім нього, в інституті зоології працювали Б.Фулінський  (1881—1942), Г.Полюшинський, Я.Сембрат, Я.Кунце, Я.Носкевич,  С.Пілявський, Л.Монне, Я.Романишин.

У 1926 р. кафедра порівняльної анатомії була перетворена в інститут, яким завідував проф. К.Квітнєвський (1873—1942).

З 1918 по 1924 рр. на кафедрі ботаніки працювали флорист І.Вільчинський і ботанік-географ та палеоботанік М.Когвара.   З 1924 р. кафедру очолив С.Кульчинський. Напрямок наукової роботи в цей час, був головним чином флористичний   (С.Кульчинський, С.Тольпа, М.Костинюк, Г.Козій). Досить відомим був професор фізіології рослин С.Кшеменєвський.

У міжвоєнний період були відкриті нові кафедри  на медичному факультеті: кафедра біології (1920 р.), технології ліків  (1932 р.), фармацевтичної хімії (1932 р.), охорони здоров'я та історії  медицини (1930 р.), мікробіології (1936 р.).

Світове визнання здобули праці І.Бадіяна  (1930—1937) у галузі цитології бактерій. Відомим дерматологом був  І.Ленартович. У 1936 р. Н.Гонсьоровський організував і очолив кафедру  мікробіології. Найславетнішим медичним мікробіологом був проф. Г.Вайгль  (1883—1957). З 1922 р. кафедра біохімії працювала під керівництвом  Я.Парнаса.

Далеко за межами Польщі була відома славетна львівсько-варшавська філософська школа, зачинателем якої був   Казимир Твардовський (1866—1938). При Львівському університеті діяло Польське філософське товариство, яке розгорнуло широку   видавничу діяльність. До львівсько-варшавської філософської школи належали вчені Я.Лукасевич, А.Тарський, І.Домбська,   С.Лущевська, Г.Мельберг, Л.Хвістек, М.Боровський, Р.Інгарден, Л.Блаустейн та ін.

Історична наука була представлена іменами видатних учених Констянтина Хілінського (1880—1938), Яна Птасьніка (1876—1930),   Еміля Модельського (1881—1966), Францішка Буяка (1875—1953), та багатьох інших.

У галузі історії права працювали професори О.Бальцер, П.Домбковський, доцент К.Кораній,   у галузі цивільного права і процесу — проф. М.Аллерганд, К.Стефко, Е.Тілль, А.Долінський,   у галузі кримінального права — Ю.Маркевич, в галузі міжнародного публічного права — проф. П.Ерліх.

Однією з провідних галузей була полоністика. Тут  продовжували працювати Е.Кухарський та К.Колабушевський. Історія  полоністики мовознавчого напрямку у цей період пов'язана з іменами  Каліни, Кринського, Нітша, Улашина, Гартнера та частково Р.Пілята та  В.Брухнальського. До найбільш цінних праць цього періоду можна віднести  книгу Г.Гартнера (1892-1935) “Граматика сучасної польської мови”.

Українську філологію в університеті представляв  проф. Я.Янів, класичну філологію — проф. С.Вітковський та Р.Ганшинець  (1888—1958), германістику — З.Черний.

У 1925—1935 рр. в університеті функціонували  кафедри арабської, староєврейсько-арамейської, турецької, монгольської,  індійської, іранської філології та історії Сходу. Відомими  орієнталістами та мовознавцями були проф. М.Шарр, проф.  З.Смогоршевський, проф. В.Котвіч, проф. Г.Блатт, А.Таваронський та Ю.  Курилович.

В університеті розпочалася наукова діяльність. Перша наукова сесія викладачів відбулася у січні-лютому 1941 р., а у квітні —   перша студентська наукова конференція. У 1940 р. почала функціонувати аспірантура, до якої вспупили 33 аспіранти.

Однак робота університету була зупинена з  нападом Німеччини на Радянський Союз і вторгненням 30 червня 1941 р.  гітлерівських військ до Львова. У перші ж дні 70 відомих учених  університету, політехнічного та медичного інститутів були заарештовані,  а після побоїв та знущань розстріляні в районі теперішньої вулиці  Сахарова. Серед знищених окупантами були видатні вчені зі світовим  ім`ям, зокрема Т.Бой-Желенський, Роман Лоншан де Бер`є, Маврикій  Аллерганд, Генріх Ауербах, Станіслав Сак.

У 1942 р. німецька окупаційна влада закрила  вищі школи в Україні. Окупанти грабували і нищили університетське  майно. До Німеччини було вивезено обладнання кабінетів і лабораторій  фізико-математичного і хімічного факультетів, бібліотеку кафедри  фольклору та етнографії, яка налічувала 15 тис. томів. З наукової  бібліотеки університету, в якій було зруйновано головний читальний зал,  вивезено 20 тис. томів найцінніших книг, близько 5 тис. стародруків та  інкунабул, 500 цінних рукописів.

Відновлення діяльності університету розпочалося  відразу ж після звільнення Львова від гітлерівських військ. 30 липня  1944 р. в університеті відбулися збори, учасники яких — 127 викладачів  і технічних працівників — звернулися до інтелігенції з закликом взяти  активну участь у відбудові економіки, навчальних, культурно-освітніх  закладів Львова.

Збільшення кількості факультетів, кафедр,  розвиток нових наукових напрямів, удосконалення навчальних процесів у  зв`язку з науково-технічним прогресом потребувало розширення  матеріально-технічної бази університету. У 1950/51 навч. році  університет мав 12 навчальних будівель загальною площею 42,8 тис.кв.м,  а в 1959—1962 рр. навчальна площа була збільшена за рахунок надбудови  хімічного факультету на вул. Ломоносова. Наприкінці 50—початку 60-х  років університет одержав приміщення на вул. Січових Стрільців (колишня  17 Вересня), в яких розмістилися студентська бібліотека, юридичний і  географічний факультети та кілька фізичних лабораторій. У 1966 р.  університету передано будинок на Проспекті Свободи 18, у якому  розмістився економічний факультет. У 1971 р. введено в дію новий  навчальний корпус фізичного факультету на вул. Драгоманова. У 1984 р.  на цій же вулиці університету передано ще один корпус. Навчальна площа  університету у 1984 р. становила понад 55 тис.кв.м.

Один з найстаріших підрозділів університету — ботанічний сад.   У 1957—1959 рр. розроблено генеральний план його розбудови. Тут було організовано два відділи: інтродукції і фізіології рослин.   У 1970 р. ботанічний сад набув статусу наукової установи.

В організації навчального процесу та наукової роботи важливу роль відіграє наукова бібліотека університету.   За повоєнні роки її книжковий фонд збільшився майже в 5 разів і у 1985 р. становив понад 2 700 тис. одиниць.

На    факультетах та коледжах Університету активно діє низка    студентських громадських організацій.    Серед них особливо активними є «Молода    дипломатія» (факультет міжнародних    відносин), студентський «Англійський клуб»    (факультет іноземних мов), «Об’єднання    студентів правників» та «Європейська    асоціація студентів права» (юридичний    факультет та Правничий коледж), «Студентське братство» та    інші.

Професорсько-викладацький    колектив збільшився майже у 7 разів і    налічував у 1996/97 навч. році 981 особу, з них —    докторів наук, професорів — 148, 553    кандидати наук, доценти.

Станом на 2001 рік в    Університеті працює 3301    особа, з них: професорсько-викладацького    складу – 1042 особи; співробітників науково-дослідної    частини – 248 осіб; адміністративно-господарського,    навчально-допоміжного персоналу – 2011 осіб.

За період 1991—1997 років працівники    університету захистили 32 докторські та 140    кандидатських дисертацій. Викладачі    здійснювали важливу педагогічну та    науково-дослідницьку роботу на 100 кафедрах    університету (на 1996 р.), в обчислювальному    центрі. В університеті діяло понад 100    лабораторій і кабінетів. Важливу роль у    навчальному процесі і науковій роботі    відіграють музеї: зокрема, зоологічний,    геологічний, мінералогічний (1953 р.), музей    нумізматики, сфрагістики та археології (1967    р.).

У 1997 році Університет готує    фахівців з 61 педагогічних, наукових та    інженерних спеціальностей і 109    спеціалізацій. На перші курси денної форми    навчання зараховано 2127 студентів, заочної    — 710. З 1994 р. університет веде прийом    абітурієнтів на умовах повної компенсації    затрат на підготовку. На 1 лютого 1998 р.    загальна кількість студентів денної форми    навчання становила 9384; заочної — 3466.

На теперішній час на денній    формі навчається 11649 студентів, в тому числі 2980 на    умовах повної компенсації затрат на    навчання, на заочній формі - навчаються     3680 студентів, з  них  2543  студентів-платників.    У  коледжах  навчаються  1086     студентів. Крім того, в екстернаті навчається 19 осіб.  Щорічно    понад 2000 випускників закінчують    університет. Повний курс навчання триває 5 років.

Різними формами підвищення    кваліфікації  у 2000-2001  навчальному    році було охоплено 139 викладачів.

На сьогодні в Університеті є 112 кафедр, чотири з яких відкрито в 2001 році.   Це кафедри: режисури, теорії літератури та порівняльного літературознавства на філологічному факультеті;  міжнародних відносин і  дипломатичної служби, країнознавства і міжнародного туризму на факультеті  міжнародних  відносин (шляхом  поділу).

Навчальний процес  забезпечують 1042  викладачі, в тому числі  158     докторів  наук,  професорів,  і  643  кандидати наук,  доценти.

На базі Самбірського технікуму інформатики і    обчислюваль­ної техніки, та на базі Червоноградського гірничого технікуму    фун­кціонують філії економічного факультету.

Яворівська районна адміністрація звернулася  з     пропозицією про  відкриття філій  у Новояворівську факультетів    прикладної математики та  інформатики, географічного та геологічного.

Основною формою підготовки наукових кадрів є    аспірантура, на 1997/98 навч. рік готувала фахівців з    89 спеціальностей гуманітарного та природничого профілів. У 1997/98 навч. році в    аспірантурі на денній формі навчається —  505 осіб, заочній — 206 осіб.

На сьогоднішній день в    аспірантурі та докторантурі навчається 757    аспірантів, з відривом від виробництва - 516    та 241 аспірант - без відриву від    виробництва, 25 докторантів.

Організаційно проводяться дослідження у складі НДЧ, до якої    структурно входить 19 науково-дослідних лабораторій, Інститут франкознавства,    Інститут славістики, Інститут літературознавчих студій, Інститут Європейської інтеграції, Інститут-асоціація    регіональних екологічних проблем,  Інститут історичних досліджень, Астрономічна обсерваторія та Ботанічний    сад.

Конкурс на бюджетну форму навчання в Університеті    зріс з 2,74 у 2000 році до 2,83 у 2001 році.

Найбільший конкурс в 2001 році був на    спеціальності: переклад, англійська    філологія, акторська майстерність,    міжнародні економічні відносини.

Проведення тестування для    випускників сільських шкіл дало змогу    збільшити кількість студентів з сільської    місцевості і зарахувати до університету    близько третини сільської молоді від    контингенту всіх зарахованих.

На перший курс зараховано 819 студентів із    сільської місцевості.

Кількість абітурієнтів, які подали    заяви на платне навчання, зросла з 1680 в 2000    році до 1972 в 2001 році, в тому числі кількість    заяв на денну форму навчання зросла з 1133 в    2000 році до 1530 в 2001 році. Всього зараховано на навчання понад 3,5    тис.осіб.

Останніми    роками в університеті налагоджені наукові    зв`язки з університетами інших країн. Це    навчальні заклади Угорщини, Німеччини, США,    Канади, Франції, Австрії, Бельгії,    Великобританії, Росії, Чехії, Болгарії,    Португалії, Румунії, Молдови. Особливо    тісними є контакти з польськими    навчальними закладами та науковими    установами. Ефективними формами    співробітництва науковців стали    міжнародні конгреси, конференції, сесії,    обмін викладачами для читання курсів    лекцій, наукове стажування.

В 2000 році  продовжено    термін дії угод з  університетом    в м. Бельці (Молдова), Краківською    Педагогічною Академією (РП). В  цьому    навчальному році за безпосередньою участю    Університету утворено Європейський  Колегіум    Польських і Українських Університетів (м.Люблін).

В 2000/2001 навчальному році у    закордонні відрядження виїжджали 825    співробітників та студентів Університету.    Найбільше закордонних відряджень    припадає на факультети: міжнародних    відносин, іноземних мов, філологічний,    історичний, географічний. Серед студентів,    які навчаються у вищих навчальних    закладах світу,  найбільше    студентів факультетів міжнародних    відносин та іноземних мов. Студенти    географічного, історичного факультетів та    факультету міжнародних відносин    проходять навчальні практики в Польщі,    Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії та    Словаччині.  В    2000/2001 н. р.  співробітники    механіко-математичного, філологічного,    хімічного факультетів, факультету    міжнародних відносин і прикладної    математики та інформатики      працювали  у     вищих навчальних закладах Польщі,    Колумбії, Франції, Швейцарії, Австрії на    викладацькій роботі за контрактами.    Відповідно до наданих Австрійським    центром  місячних    стипендій 10 фахівців Університету    відвідали вищі навчальні заклади     Австрії, а за договорами між    Львівським та Варшавським і Вроцлавським    університетами, наукове стажування    пройшли понад 48 співробітників    Університету.

Влітку  студенти    факультету іноземних мов, міжнародних    відносин працювали у літніх учнівських    таборах в США.  Значна    кількість студентів брала участь в літніх    мовних курсах.

Багато випускників продовжують    навчання у вищих навчальних закладах США,    Польщі, Німеччини, Австрії, Великої    Британії, Франції.

Протягом 2000-2001 н. р. Університет    відвідали понад 800 іноземців. Зараз в    Університеті навчається 66 іноземних    студентів та стажистів. У другому семестрі    2000/2001 н. р. на філологічному факультеті    навчалися 11 студентів-україністів    Варшавського та Люблінського    університетів. На    підготовчому відділенні для іноземних    громадян навчалось 29 слухачів із 8 країн    світу.

Щорічно за грантом американського    уряду та сприянням Канзаського    університету проводиться Літня школа для    американських студентів, які проходять    шеститижневе стажування з української    мови та історії України.

Протягом 2000/01 навчального року в    Університеті  працювали 9 іноземних фахівців: Генріх Солвег     (Німеччина), Гелда Зомер (Австрія),    Аннет Нордлунд (Швеція), Родрігес Лінерас (Іспанія),    Дамір Пєшорда (Хорватія), Марія Новікова (Білорусь),    Труде Берг (Велика Британія), Чангзу Сонг (Корея),    Маня Поссельт (Німеччина), які запрошені    для читання лекцій на факультетах:    іноземних мов, філологічному, міжнародних    відносин.

У 2000-2001 н. р. Університет відвідали    посли  Бельгії, Бразилії, Греції, Румунії, Франції, США.    Вони провели зустрічі, прочитали лекції    для студентів та співробітників    Університету.

Університет приймає активну участь у багатьох міжнародних освітніх програмах і    проектах.

За вказаний період в Університеті    проведено понад 30 міжнародних конференцій.

За десятиріччя незалежності    України Львівський національний університет імені Івана Франка став одним    із найпрестижніших закладів нашої держави, здобув високий міжнародний авторитет.    Досягнення Університету були гідно представлені на ювілейній виставці “Україна.    Десять років незалежності”. За участь у цій виставці Університет був нагороджений    дипломом. Колектив працює для того, щоб Університет щороку ставав усе більшим    науковим та освітнім центром держави.

Факультети

 
•   Біологічний
 
• Географічний
 
• Геологічний
 
• Економічний
 
• Електроніки
 
• Доуніверситетської підготовки
 
• Журналістики
 
• Іноземних мов
 
• Історичний
 
• Культури і мистецтв
 
• Міжнародних відносин
 
• Механіко-математичний
 
• Прикладної математики та інформатики
 
• Фізичний
 
• Філологічний
 
• Філософський
 
• Хімічний
 
• Юридичний

Більш детальну інформацію про університет можна отримати на сайті університету http://www.franko.lviv.ua/